ДЕКОРАЦІЇ: подвір’я з гарненьким будиночком та квітничком, болото з жаб’ячою хатинкою, лісова галявина, мишача нора, мальовнича квіткова галявина. РЕКВІЗИТ: «квіточка» — елемент костюму Дюймовочки – пелюсточки, бутафорське зернятко, лійка для квітів , плетене крісло, зернятка , спиці й клубок ниток для в’язання, віничок, тендітні крильця з па’є-маше .
ДІЙОВІ ОСОБИ: Дюймовочка ,Жінка, Жаби – Жаба-мати, Жаба-син, Метелик , Жук , Комахи, Миша, Кріт, Ластівка, Принц, Ельфи, Діти -ведучі.
ХІД ВИСТАВИ.
Перша дія
Зала поділена на п’ять секторів:1) декорація подвір’я з гарненьким будиночком та квітничком.; 2)декорація болота із жаб’ячою хатинкою; 3) декорація лісової галявини; ;4)мишача нора;5) квіткова галявина. Діти-ведучі співають пісню «Ми казку починаємо» на слова Є.Антонової,, музика О.Різник.: Запрошуємо, друзі, усіх вас у казку. Вже музика лине, готуйтесь, будь ласка. «Ми казку починаємо – було це так давно. Про дівчинку, про квіточку ми вам розповімо. Полинемо ми в ті часи, де є чарівники. Де ельфи, чудні ельфи ховаються в квітки. Розмову зрозумієте пташок ви і тварин, І в казці ви опинитесь на декілька хвилин». Із будиночка виходить Жінка і співає: 1. Життя у мене сповнене турбот, І день за днем у суєті минає… Ох, якби донечку послав Господь – Нічого в світі більше не бажаю. 2. Я б всю свою любов їй віддала, Плекала б її, пестила, як квітку, Для неї однієї б я жила… Але, о Боже, доньку взяти звідки? Жінка заходить у будинок і за мить виходить з нього, тримаючи у долонях бутафорське зернятко. Жінка саджає у квітнику зернятко, «поливає» його з лійки, а потім і іде в будиночок відпочивати. Відкривається друга половина завіси. Стоїть «квітка». Звучить музика класична («Ранок», Е.Гріг) «квіточка» поволі «розкривається»,і стає видно, що в ній – Дюймовочка. Вона солодко потягується й озирається довкола.. Настає ранок. Жінка, прокинувшись, виходить із будиночка, підходить до квітника і від подиву зупиняється. Дюймовочка підходить до жінки і співає: 1. Мамо рідна, це чудово! Світ барвистий, кольоровий Розкривається мені! Я неначе у вісні! 2. Як чудово все довкола! Я не бачила ніколи Пелюсток таких шовкових, Барв прекрасних, веселкових. Дюймовочка танцює. Жінка тішиться з неї. Потім Жінка вкладає Дюймовочку спати, і йде за куліси. За мить на сцену під музику вистрибують Жаба-мати і Жаба-син. Жаба-мати: Щось надвечір прохолодно. Я, здається, вже голодна. Час вечеряти давно… Он відчинене вікно. Може, чимсь поласувати Вдасться нам отут у хаті. Жаби підходять до квітника. Жаба-мати співає: Та тут дівчинка маленька… А яка ж вона гарненька! Ой, яке чудне створіння Спить в горіховім лушпинні! А тонка, немов стеблина… Буде сину гарна жінка! Жаба-мати обережно бере сплячу Дюймовочку за руку і повертає, ніби демонструючи її Жабі-сину. Жаба-син дивиться на Дюймовочку і співає. Жаба-син (співає): Ой, яка ж вона красива! Це дівчисько – справжнє диво! Ні, не хочу більше спати, хочу я весілля грати. Звучить фонова музика.. Жаби попід руки ведуть Дюймовочку, яка продовжує міцно спати, до своєї хатинки. Ширма закривається.
Друга дія
Декорація болота із жаб’ячою хатинкою. Дюймовочка прокидається. Дюймовочка: Що це? Де я? Чи це сон? Як багато тут води! Як потрапила сюди? Боже мій! Та я ж на річці! Як далеко до травички… Жаба-мати підстрибує до Дюймовочки, і та з відразою відсахується. Дюймовочка: Ой, це жаби! Геть від мене! Жаба-мати: Подивись, яка крикуха! Буду я тобі свекруха, Будеш жить серед латаття І носить зелене плаття. (до сина) Ну що скажеш, мій синок? Жаба-син довго і прискіпливо роздивляється Дюймовочку. Жаба-мати: Ох, скільки хвилювання! Синочок мій рідненький, Дивись, а раптом схуднеш? Поїж краще ситненько. Жаба-син: Ква- ква- ква! Не хочу, мамо! Жаба-мати: Тоді поспи, серденько. Жаба-син: Не хочу, я не хочу. Жаба-мати: То попрацюй хутенько. Жаба-син: Та я не хочу, мамо. Жаба-мати: А звідкіля ти знаєш, Що ти не хочеш, сину? Якщо не працював ти ні однієї днини. Жаба-син: Не хочу, ось і все. Жаба-мати: А одружитись хочеш ще? Жаба-син: Не хочу, вже не хочу. Вона така худа, і навіть не зелена – Не схожа геть на мене. Жаба-мати: Нічого, з нами поживе – І теж позеленіє. Жаба-мати і Жаба-син (разом):Вона позеленіє! Жаби йдуть. Дюймовочка плаче. На сцену вилітає Метелик. Метелик: Дюймовочко, чом ти плачеш? Чи метелика не бачиш? Швидше поясок тримай. Прив’яжу його до лапки, І не доженуть нас жабки. Звучить фонова музика. Метелик бере Дюймовочку за руку, і вони «летять» до лісової галявини.
Третя дія
Декорація лісової галявини. Дюймовочка йде, роздивляючись довкола. До неї підлітає Жук, бере її за руку і садовить на пеньок під штучним деревом. Жук співає. Пісня Жука: По дорозі жук-жук, по дорозі чорний, Подивися, дівчинонько, який я моторний… Який я моторний, і в кого я вдався, Якби дали купу грошей, я б поженихався… Жук: Жу-жу-жу!… Я на дереві сиджу… Можеш ти на гілку сісти І листочки їсти, їсти. Бачиш, скільки тут листочків? Я їх ще не всі поїв. Покуштуй ось тут нектару (дає квітку) І ставай швиденько в пару.
Танок комах
Комахи стають навколо Жука та Дюймовочки. Комахи роздивляються Дюймовочку. Комахи: — Подивись, вона страшна! В неї вусиків нема! - І поглянь-но, ги-ги-ги, в неї тільки дві ноги! - Крил не має, не літає. - Фі, яка ж вона худенька, мов не їла кілька днів! - Бути з нами їй негоже, на людину вона схожа! - Фі, яка бридка, гидка! Не потрібна нам така. Жук насуплюється, хвилинку вагається, а потім бере Дюймовочку за руку і «летить» із нею в інший бік лісової галявини. Жук: Вибачте, шановна панно! Гаять час не можу марно. Вам у нас не можна жити… Ну, бувайте, час летіти! Жук відлітає. Дюймовочка: То жаби мене вкрали, То жуки мене прогнали… Буду жить серед квіток, Їстиму із них медок. Дітина — ведуча. Так Дюймовочка мала ціле літо провела: Із травиночок шовкових ліжечко сплела чудове, Укривалася листвою, умивалася росою… Так минули літо й осінь, вже зима десь на порозі. Звучить фонограма вітру. Дюймовочка іде стежинкою, плаче, йде до мишачої нори.
Четверта дія
Декорація мишачої нори. Дюймовочка підходить до дверей мишачої нори. Вибігає мишка.. Миша: Що за сльози та біда? Хто ти, дівчинко мала? Дюймовочка: Їжі я два дні не мала, Ані крихітки хлібини! Дайте, пані, хоч зернину… Миша (співає):Бідна дівчинка мала, Як сюди ти забрела? Ти промерзла до кісток! Ось візьми, накинь платок. (Накидає) Ти не плач, моя маленька, Не лякайсь, не жди біди. Поспішай скоріш, серденько, Хутко, хутко до нори. Миша запрошує Дюймовочку до своєї нори. Миша. Накормлю тебе гарненько (дає зернятко) (до зали)Небагато їсть вона. Я живу собі одна.. (до дівчинки) В мене жити залишайся Будеш хату прибирати, Та казки розповідати. Слухай, дівчинко, На днях буде мій сусід в гостях. Це поважний кріт, багатий, В нього пишні є кімнати, Познайомся йди з сусідом, Із розумним домосідом. З’являється Кріт. Кріт: Я – багатий, гарний кріт! Мене знає увесь світ, Але не можу я терпіти Сонце ясне, чудо-квіти.
Танок Крота
Дюймовочка плаче. Миша: Ну чого ти знову плачеш? Де ти кращого побачиш? Скоріш гарненько одягайся, А будеш рюмсати, ридати, Укушу, ось будеш знати! Дюймовочка: Що ж мені тепер робити? Дозволь хоч з пташками попрощатись? Кріт: Глянь на білий світ, гаразд. Та мерщій спіши назад! Дюймовочка виходить із мишачої нори, прощається з пташками і плаче. До неї підлітає Ластівка. Ластівка: Квіть-квіть-квіть, Чого ти плачеш? І що сталося з тобою? Дюймовочка: Люба Ластівко, я плачу, Бо моя недобра вдача… Мушу, кажучи між нами, За Крота я вийти заміж! Ти скажи, куди летиш? Ластівка: Я лечу в далекий край. Хочеш разом? Ну? Сідай! Дюймовочка стає за спину Ластівки, і вони разом «летять» до квіткової галявини. П’та дія Декорація мальовничої квіткової галявинки. На серединк галявинки «прилітають» Ластівка з Дюймовочкою. Дюймовочка в захваті від навколишньої краси. Дюймовочка: Ой Ластівко, поглянь, отам не комашня! Здається, то моя рідня! Ластівка: То ельфи, крихітко моя. Тут королівство ельфів чарівне. Біжи до них – вони приймуть тебе. На сцену виходять Ельфи. Дюймовочка підходить до них. З-поміж Ельфів виступає Принц і співає. Принц (співає): Що за дивна дивина? Звідки гостя чарівна? Завітала ти до нас в цей благословенний час. Дівчинка така прекрасна, як на небі зірка ясна! Тут, у нашім краю, ти залишайся назавжди! Будь принцесою всіх тих, що у квітах чарівних Дружно й весело живуть, І завжди щаслива будь! Ельфи підносять Дюймовочці тендітні крильця. Принц: Я запрошую тебе, будь же ти цариця – Подаруємо тобі ці чарівні крильця. Дюймовочка: Я дякую вам дуже щиро, Які ви всі тут ніжні й милі. Ластівко, подружко, поглянь – Для мене це найкращий в світі рай. Ластівка: Подружко мила, прощавай, Я залишаю цей чарівний край. Моє гніздечко там, де народилась я – У рідній Данії, і там уже весна. Ластівка летить за куліси. Принц: О люба Дюймовочко, До нас підлітай, Між квітами з нами разом Покружляй. Чуєш, музика луна? В таночок просить нас вона!
Танок ельфів
Дитина-ведуча. Наші малята вірять у казку, В ту, що несе кохання і ласку, Тож ви, дорослі, щасливими будьте І казку дитинства не забудьте.
