Як ми привчаємося до горщика?

О, це болюча тема для багатьох мам, тат, бабусь, дідусів. Зараз, коли є можливість не думати про замочені пелюшки і колготки, коли багато часу і пральних порошків зберігають підгузники, дуже важко зібратися і відмовитися від цих благ цивілізації. Значно простіше одягнути на дитину підгузник, в якому дитині сухо, а матері від того спокійно, ніж кожного разу ловити черговий «врожай» і нервуватися, якщо це все виявилося на килимі…

 

Тут треба відійти від теми і нагадати собі, що діти – не тягар, що ми зобов’язані сприяти їхньому комфорту і розвитку. Коли дивишся рекламу, де дво-трирічні дітки бігають в підгузках, стає шкода тих дітей. Скажімо, в Сполучених Штатах такою дитиною нікого не здивуєш – всі страшенно зайняті, але ж ми інакші. Ми не виштовхаємо дитину в плечі з хати, коли вона досягне вісімнадцяти років, не відмовимося від неї, якщо вона десь не вкладається в рамки нашого бачення їх майбутнього. Українці – нація, в якої в генах прописано турбуватися за потомство до самої смерті. До чого це я? Та до того, що порівняно з усіма іншими проблемами, проблема горщиків – це найменше, зате яке задоволення, коли дитинка починає присідати біля вас або смикати за спідницю, примовляючи при цьому: «Мам, а-а! Мам, а-а!».

 

З чого почати? Якщо ви ще тільки-тільки поповнили своє сімейство малим галасливим чадом, то саме час братися до роботи. Вперше я про цю методику почула від своєї свекрухи, а потім ще й вичитала в інтернеті, є сторіночка, яка так і називається «Голопопи» J. Суть методики полягає в тому, що кожного разу після того, як дитинка поїсть, поп’є чи поспить, її треба потримати над великою мискою (щоб не промахнутись). В цей час з нею можна побалакати, посміятися, порозказувати віршики, щоб маля не плакало. Якщо трапляється так, що дитинка нервується, то не варто її мучити, просто одягніть і хай зробить свої мокрі справи в пелюшки. Ви ж і не чекали, що все навколо завжди буде сухе і чисте? При такій системі мама привчається слідкувати за знаками від дитини: сукання ніжками, видавання якихось характерних звуків, протягування ручок. І ще, дитина, не привчена до підгузника набагато легше привчається до горщика, ніж привчена. Недоліком такого «висаджування» є те, що в ночі доводиться або змінювати пелюшки, або вилазити з теплого ліжечка, щоб потримати дитину над тазиком. Проте, старання мам швидко винагороджується – дітки, які знають незручність мокрого одягу і перевагу сухого, намагатимуться швидше усвідомити, від чого ж це залежить.

 

Є думка, що висаджування до року нічого не дає. Дитина здійснює випороження неусвідомленно, не розуміючи, що діється. Найкращим періодом для привчання до горщиків за різними джерелами є від року і двох місяців до року і шести місяців, коли дитна вже починає розуміти слова «ну-ну-ну!», «ай-яй-яй!», «не можна!» і т.д. Важливо підібрати зручний для дитини горщик. Одні мої знайомі купили дитині гарненьку пластмасову, кольорову модельку, до якої дитина ніяк не хотіла підійти, а їй вже було 2 роки, вже й сама вчилася говорити. Тоді батьки взяли примхливе чадо з собою на базар, поставили перед нею всі горщики, які пропонувала якась точка і сказали: «Вибирай!». Дівчинка вибрала, з тих пір проблем з висаджуванням не було.

 

Ще важлива річ, яку треба пам’ятати батькам і яку переживаю зараз я, — є періоди так званих «горщикових криз», коли дитина, яка вже згоджувалася сідати на горщик раптом відмовляється навіть наближатися до нього і всі спроби посадити доньку чи сина закінчуються скандалом і сльозами, при чому не тільки дитячими. Тут треба тільки чекати. Ну, і ще… змиритися з тим, що якийсь час – може місяць, може тиждень, може кілька днів хтось буде робити свої мокрі справи на килими. Можете спробувати домовитись зі своїми нащадками, щоб вони займалися цим на кухні, на лінолеумі, так як я. Інколи, правда, трапляються казуси, коли заграємося, або, коли я забуду, що вже час перебазуватися на кухню, але це буває рідко, тому… От, вже й доня повернулася до дружби з пластиковим другом J, сподіваюся, що й синочок скоро піде по її стопам,, вони ж усе роблять разом.

 

P.S. Кілька слів на захист підгузників.

 

Якщо ви, все-таки, не прихильник примушування дитини, вам легше, коли дитина спокійно собі ходить у підгузнику, то теж не хвилюйтесь, просто, у вас цей процес затягнеться, поки дитина свідомо не стане задумуватись над потребами свого організму. Як каже мій чоловік, ще ніхто не йшов у підгузнику в школу. І ще, кажуть, що хлопчикам підгузники одягати не можна, бо це їх стерилізує і в майбутньому вони не будуть мати дітей. Це не правда, лікарі-андрологи  кажуть, що сперматогенез у хлопчиків починається лише до семи років, до того часу стерилізація від запарювання хлопчикам не загрожує. Слідкуйте, щоб вашим діткам завжди було комфортно, і тоді вони виростуть розумні і здорові на радість батькам і суспільству.

Оставить комментарий:

Вы должны быть авторизованы, чтобы разместить комментарий.