ВИМОГИ ДО ОРГАНІЗАЦІЇ І ПРОВЕДЕННЯ МОВЛЕННЄВИХ ЗАНЯТЬ (КОМПЛЕКСНИХ І ТЕМАТИЧНИХ)

1. На кожному комплексному занятті одночасно (в комплексі) вирішуються три різних мовленнєвих завдання.
2. Заняття з розвитку мовлення мають лише мовленнєву спрямованість. Усі мовленнєві заняття проводять лише на добре знаному дітьми ілюстративному матеріалі.
3. Взаємозв’язок із заняттями з інших розділів програми, тобто ознайомлення з довкіллям, природою та художньою літературою. Наприклад, у понеділок на занятті з ознайомлення з довкіллям діти знайомилися з новою картиною «У крамниці іграшок» із докладною бесідою за її змістом (чи на занятті з природи проводилася бесіда за картиною «Кішка з кошенятами»); картина залишається у групі на день-два, а вже потім на мовленнєвому занятті діти складають розповіді за цією картиною. Діти пригадують назву картини і розповідають її зміст за зразком (чи планом) вихователя. Попередня бесіда за цією картиною вже не проводиться на мовленнєвому занятті.
Художній твір для переказування (оповідання, казка) має бути добре відомий дітям (із попередньої групи або ж його читали на заняттях із художньої літератури, ознайомлення з довкіллям чи природою з докладною відтворювальною бесідою).
Вихователь лише нагадує дітям зміст твору (читає один раз) і пропонує переказати. Заняття з природи та ознайомлення з довкіллям є сенсорною (чуттєвою) основою для розв’язання мовленнєвих завдань, збагачення та уточнення словника, інформативною основою для складання розповідей.
4. Максимальна мовленнєва активність дітей: чим більше говорять діти на занятті, тим воно ефективніше. У зв’язку з цим не рекомендується на мовленнєвих заняття використовувати ти технічні засоби навчання (вони відволікають увагу дітей стримують мовленнєву активність), репродукції художніх картин, завантажувати дітей новою інформацією (нові картини, іграшки, тексти тощо). Слідпам’ятати, що наявність наочності призводить до гальмування мовленнєвої активності (3. Істоміна, Г. Леушина).
5. Максимальне використання ігрових прийомів навчання. Серед них дидактичні, народні, рухливі ігри з текстами та діалогом, ігрові вправи, сюрпризи, забавки, ігрові життєві ситуації спілкування, в яких дитина виступає в ролі активного мовця. Це, скоріше за все, «заняття-гра» та «ігри-заняття».
6. Невимушеність і розкутість дітей на занятті. Діти можуть сидіти за столами або на стільчиках півколом, один навпроти одного, вільно спілкуватися з педагогом, дітьми, іграшками.
Крім групових занять, вихователь протягом тижня, місяця планує і проводить індивідуальні та індивідуально-групові заняття, вони мають переважно тематичний характер: словникова робота, граматика, виховання звукової культури мовлення, навчання розповідання. На таких заняттях переважають ігрові методи навчання.

Оставить комментарий:

Вы должны быть авторизованы, чтобы разместить комментарий.