Статистика сайту

21 лип. 2017 р.

Дитина дошкільного віку — це маленька людина з  відчуттям природного відкриття світу, з потре­бою у новизні, тобто у творчості.

Вона здатна тво­рити яскраво й талановито, якщо будуть для цього сприятливі умови: дорослі прихильно ставитимуть­ся до найнеймовірніших версій і форм прояву її фантазії.

Щоб підтримати дітей у їхніх природних творчих прагненнях і проявах, треба вміти запро­понувати їм такий матеріал, з яким вони зможуть творити й фантазувати. Одним із таких матеріалів може бути музика.

Для цього педагог має знати: види дитячого музичного фантазування; етапи розвитку творчої активності дітей.

Саме тому в ДНЗ№24 21 липня було організовано керівником музичним Боровською В.І. та вихователем Парахонько І.М. розвагу «Музичні фантазери», мета якої - Розвиток креативності дошкільнят.

Розвиткові дитячої творчості за допомогою музики сприяє імпровіза­ція.

 Вона дає змогу імітувати природ­ність і непередбачуваність самого жит­тя. Імпровізація може застосовуватись у двох напрямах фантазування.

Це імпровізація з музичними звуками та імпровізація під музику. В імпровізації з музичними звуками ви­діляють такі види фантазування: темб­ральне, ритмічне та мелодійне.

1. Ритмічне фантазування

Оскільки центр відчуття ритму міститься в лівій, «логічній», півкулі, то завдяки ритмічному фантазу­ванню розвивається розумова активність дітей.

2. Мелодійне фантазування

Мелодійне фантазування — найбільш музичне, тому й найскладніше для дітей. Це, передусім, спів.

Дітям пропонують придумати мелодійне ві­тання або прощання, наприклад, часто й ритмічно повторюючи слова: «Добрий ранок», «Привіт, при­віт, усім привіт», «Здрастуйте, діти». Ускладнення — придумати варіанти наспіву колисанки, закличного звучання труби, святкового дзвону і т.д.

Власне фантазуванням стануть мелодії, придума­ні дітьми до різних образів із використанням різно­манітних штрихів: тембру голосу, сили звука, темпу мелодії.

Уявлюваними можуть бути: тварини, люди, явища.

Водночас образ обов’язково обговорюється, і мелодія придумується відповідно до його характеру, зовнішнього вигляду, стану, розвитку. Наприклад, за­єць — мелодія жвава, уривчаста, звуки короткі, ритм чіткий; дівчинка сміється — мелодія бадьоро ллється на високих звуках; поривчастий вітер — мелодія по­чинається з низьких звуків і, пришвидшуючись, під­німається до високих, звучить голосно, уривчасто.

Музичне фантазування може бути найрізноманіт­нішим. Якщо таку роботу проводити систематично, залучаючи дітей до творчості і співтворчості, ре­зультати будуть досить високі. Діти складатимуть коротенькі мелодії, охоче й виразно виконувати­муть їх голосом та на інструменті.

3. Імпровізація під музику

Вправи під музику варто розпо­чинати з рухів усього тіла, корпу­са, ніг, рук, голови. Рухова амп­літуда має бути велика та повна, щоб працював кожний суглоб.

Це створює у дитини відчуття краси, гнучкості, виразності, пластичнос­ті свого тіла. Можливі, скажімо,     такі варіанти рухів рук: до себе, від себе, в сторони, вгору, вниз, назад, хвилеподібно, гвинто­подібно, з легкими вигинами в суглобах, як це роблять танців­ниці.

Різним рухам, позам, жестам знадобляться образні назви. На­приклад, долоні, повернені до­середини, заведені назад руки, витягнута шия і розслаблений корпус є позою, яку можна на­звати «Добрий пінгвін». Цей етюд добре виконуєть­ся під «Вальс-жарт»