Статистика сайту

11 груд. 2022 р.

   Сам термін «логоритміка» складається з двох частин:

  у педагогіці «лого» - термін грецького походження, що в перекладі означає «виховання правильного мовлення»

«ритміка» (від грецького – рівномірний, розмірений,що відноситься до ритму) це система фізичних  вправ під музику, побудованих на зв’язку рухів із музикою.

   «Логопедична ритміка» - розуміється як система фізичних вправ, побудована на зв’язку слова, рухів і музики. Отже вона  тісно поєднана з музичним вихованням.

   Під час рухів під музику регулюються процеси порушення й гальмування в центральній нервовій системі, стимулюються пам'ять і увага, нормалізуються емоцій-вольовоі процеси.

Отже логоритміка – це комплексна методика, що включає в себе засоби логопедичного, музично-ритмічного й фізичного виховання. У педагогічній практиці логоритміка необхідна для того,щоб корекційна робота над подоланням вад мовлення була більш ефективною.

  Поява логоритміки  в комплексній корекції має свою історію. На початку XX ст.в Європі з’явилася система так званого «ритмічного виховання» -основою цієї методики було вираження музики за допомогою руху, тобто людське тіло ставало своєрідним інструментом, що чуйно передає ритм,темп, динамічні відтінки й художній задум усього музичного твору в цілому. Поступово з великого розділу музичної ритміки виділилася лікувальна ритміка. Одним з її відгалужень є логопедична ритміка створена в 30 роки ХХ ст. для корекції мовленнєвих порушень,насамперед заїкання. Спостереження виявили, що порушення мовлення часто поєднується з патологією немовленнєвих функцій, таких, як увага, пам'ять; особливостями загальної моторики,а саме: невправність, недостатня рухливість й координованість рухів. Сьогодні логопедична ритміка є обов’язковим компонентом корекційної методики з подолання заїкуватості, а також застосовується при корекції загального недорозвинення мовлення, фонетико-фонематичних порушень мовлення.

 Об’єктом логопедичної ритміки  є дитина з мовленнєвою патологією,

 предметомрізноманітні порушення психомоторних функцій і система рухів у поєднанні з музикою й словом,

метою подолання мовленнєвого порушення шляхом розвитку, виховання й корекції рухової сфери в поєднанні зі словом і музикою.

Запровадження ритміки в систему навчання дітей без мовленнєвих та сенсорних вад сприяє розвитку їхньої загальної музикальності й культури.

Логоритміка вирішує оздоровлювальні,освітні, виховні й корекційні завдання.

Оздоровлювальні: логоритмічні заняття сприяють зміцненню кістково-мязового апарату, розвивають дихання, моторику (загальну, дрібну, мімічну),виховують правильну поставу, ходу, грацію рухів.

  • Освітні: в осіб із вадами мовленнєвої сфери формуються рухові навики і вміння в колективі, просторові (оптико-просторові) уявлення, уміння зосередити увагу (слухову,зорову, тактильно-вібраційну), довільно переміщуватися в просторі щодо інших людей і предметів, розвивається слухова і зорова пам'ять, сила, спритність, координованість рухів, рухова реакція на звуковий і руховий подразник,витривалість,гальмівна діяльність,уміння переключитися з однієї діяльності на іншу. Також засвоюються теоретичні знання з ритміки, музичної культури.
  • Виховні: заняття сприяють розумовому, моральному, естетичному, трудовому вихованню, розвивають художньо-творчі здібності, відчуття, смаки, а також морально-вольові якості – почуття  колективізму,  дисциплінованості, тощо.
  • Корекційні : корегують, усувають мовленнєві порушення й порушення психомоторики.

Отже, логоритміка -  одна з форм своєрідної терапії на основі використання зв’язку слова, музики й руху, засіб впливу в комплексі методик навчання,виховання й лікування,що дозволяє прискорити процес мовленнєвого порушення і сприяє соціалізації.

До основних понять, якими оперує логоритміка,належать: рух, рухове вміння, руховий навик, психомоторний розвиток, ритм, ритміка, музичний ритм, музично-ритмічне почуття, музично-ритмічне виховання, рухливі ігри, кінезіотерапія, лікувальна ритміка, власне логопедична ритміка. Розглянемо їх.

Рух основа життя, основна біологічна риса. Саме за допомогою руху організм людини органічно входить у середовище, пристосовується до нього,розвивається і вдосконалюється сам, а з іншого боку – розвиває і вдосконалює навколишнє середовище. Власне саме в людини рух є усвідомленим соціально-біологічним актом, є засобом зв’язку,взаємовпливу,активної адаптації і трудової діяльності. Рух використовується і як засіб профілактики  та реабілітації.

Рухове вмінняце міра оволодіння технікою дії, яка вирізняється підвищеною концентрацією уваги на складових частинах руху та способах вирішення  рухового завдання.

Руховий навиктака міра оволодіння технікою руху, за якої управління рухами проходить автоматично,а дії, рухи вирізняються підвищеною точністю й надійністю.

Психоморний розвиток починається з неусвідомлених маніпуляцій з предметами і продовжується до розумної, усвідомленої діяльності, яка розуміється як ціле направленне й заплановане сприйняття й перетворення дійсності за допомогою рухів і дій. Психомоторний розвиток має тісний зв'язок з моторним розвитком.

Ритмце закономірний розподіл часової послідовності подразників на групи, що об’єднуються навколо певних акцентів,ще характеризується такою ознакою як часовий або просторовий порядок предметів, явищ, процесів, повторюваністю,групуванням, акцентом, акцентуванням, виокремленням більш сильних подразників.  

Ритміка це відчуття, що сприяє розподілу людиною послідовності однакових подразників (звуків) на групи, виокремлення окремих акцентів у них, сприяє зміні фаз напруги і розслаблення(постукування ногою, розмахування рукою,качання головою – ці рухи можуть бути неусвідомленими, та уявними).

Музичний ритм це повторюваність, ритмічність звуків, інших засобів – відтінків, темпу, ритму, висоти, сили  тощо – у музиці.

Музично-ритмічне почуття – це здатність активно переживати (відображувати в русі) музику і внаслідок цього тонко відчувати емоційний зміст і виразність часового ходу музичного руху.

Музично-ритмічне виховання – цілеспрямоване формування особистості шляхом впливу музики й ритму з метою виховання пізнавальної, вольової й емоційної сфер. Зміст музично-ритмічного виховання складають: пісня,музична гра, музично-рухлива гра,трудовий ритмізований процес,свято.

Кінезіотерапія – лікування за допомогою руху, різних його видів і форм.

Лікувальна ритміка – це частина кінезіотерапії , тобто система фізичних і ритмічних вправ під музику яка розвиває почуття ритму і має лікувально-корекційний ефект.

Логопедична ритміка - виховання ритмічного, музично-ритмічного почуття за допомогою слова. Використовується тільки стосовно осіб із проблемами в мовленні.

Отже ритмічний і логоримічний вплив привчає організм дитини реагувати на певні подразники (слухові,зорові), позитивно впливає на загальний тонус, на настрій, сприяє  тренуванню рухливості нервових процесів ЦНС, розвиває пам'ять та увагу.